ОЛЕСЯ ФІЛЬВАРОК

 

Щодо народних вечорів та танців, тривали вони в різні періоди року. Але найбільше їх було в зимовий період. Зокрема для римо-католиків все починалось вечорами „святої Катерини”, після яких розпочинався різдвяний піст.

Продовжувались святкування на Сильвестра (так називалось передвечір’я Нового року в честь святого Сильвестра, який припадав на 31 грудня.). Звичайно „Сильвестра тривало кілька днів – кожне товариство влаштовувало вечорок танців, і це продовжувалось майже до кінця місяця січня.

«Газета коломийська» за 1891 рік подає кілька заміток про новорічні бали, які влаштовувались товариством „Сокіл” чи педагогічним товариством, зокрема на справу заснування педагогічної бурси. Саме високе призначення вечора танців заповідало його успіх та аншлаг. Вечір відбувався за списком 12 відомих танців, до кожного з яких ставало до 60 пар. Відкривав вечір найповажніший гість. Кожна дама мала вишукану сукню, власниці найцікавіших з яких, обов’язково потрапляли в газетне повідомлення „щоб було про що поговорити”.

Відбувались і вечори в приватних домах, зокрема гостинно приймала всіх родина Миколаїв-Федоровичів, де до танцю могло стати до 20 пар. Забави тривали весь різдвяний період та закінчувались карнавальними забавами перед самим постом.

Костюмовані вечірки влаштовували різні товариства, і на цих карнавалах справді було місце творчості та фантазії. Так на одному із заходів товариства ім. Монюшки було влаштовано костюмований вечір „Краківське весілля”, на інших забавах обов’язково обирали найкращий костюм. Одного разу переможницею стала власниця костюму „зубна паста”.

Греко-католики Новий рік не святкували – дотримувалися посту. А Різдво проходило завжди традиційно – богослуженнями, вертепами, колядками та святковим столом.

Особливо відзначали мешканці Коломийщини Різдвяні Свята у 1919 р., про що написала коломийська газета „Покутський вістник” у числі №2 за 12 січня. Найважливішою справою в той час для всіх українців була оборона недавно проголошеної самостійної держави, тож покутяни активно відгукнулися на заклик Української Національної Ради зібрати коляду для вояків УГА.

5 січня з Коломиї вирушила на фронт зі святочними дарунками делегація у складі хорунжого Віндика, Лева Винницького, о. Проця, четаря Черського та селян Семена Зінкевича й Івана Ляшкевича. Цього ж дня о 8 годині, прибувши на місце, делегація зустрілася з військовим секретарем Дмитром Вітовським та інтендантом Навроцьким. Вояки отримали дарунки також і з Тернопільщини та Снаніславщини. Загалом привезли: 60 міхів сушениць і 2900 клунків (Коломийщина), 3000 булок і 8000 папіросів (Ствніславщина), бочка горілки, 3 бочки меду та 1 тонну ковбаси (Тернопіль), а також 20 кг тютюнового листя.

Коломийці роздали свої дарунки уже наступного дня перед самим Свят-Вечором, виїхавши машиною на передові позиції. Така увага й турбота була дуже радісно і з вдячністю сприйнята вояками: „Одушевлення було велике. На привітання делеґації наша артилерія грюкнула на ворога барабанним огнем, що трівав 2 годині. Ворог зрідка відстрілювався. Хлопці були бадьорі і раділи, що їх не забуто, що їм прислано дарунки. Вони приходили до висланців і гуторили з ними”, – так після повернення до Коломиї розповідали про цю незабутню й зворушливу подію члени делегації. А вже після Свят Коломийська Окружна Військова команда отримала заколядовані 1350 корон на потреби українського війська від церковного братства Кут.

Чи через сто літ сьогоднішні різдвяні святкування знайдуть відображення на сторінках «Коломийської правди» не знаю, але хотілось би!